Почути одне одного в тандемі

Browse By

Через Дніпро пролягає маршрут інклюзивного велопробігу «Бачу! Можу! Допоможу!». Ідучи на зустріч із учасниками, я планувала зруйнувати купу стереотипів про життя незрячих людей у місті. Але розмови крутилися навколо вєліків, парашутів і квадроциклів. І текст вийшов не про рутину, магазини чи громадський транспорт. Берімо вище!

Марина бере мене під руку, і ми йдемо углиб дворику на вулиці Старокозацькій. На час розмови я стаю її супроводжуючою. Поки журналістка «Громадського» Юля розповідає учасникам велопробігу про нетуристичні цікавинки Дніпра, я вихоплюю їх по одному і розпитую.

1

Марина з Харківської області, в цьому велопробігу бере участь уже втретє.

– Подружки питали: воно тобі треба? А я розуміла, що воно мені щось дасть. Я не знала, чи зможу проїжджати по 100 кілометрів на день. Мені дідусь удома зробив тренажер зі старого велосипеда, і я тренувалася перед першою поїздкою.

Марина стрибала з парашутом, занурювалася під воду як дайвер, водила наосліп квадроцикл (на пасажирському сидінні був зрячий товариш – пілот).

2

– Зазвичай незряча людина рухається потихеньку – заради безпеки. А на квадроциклі чи велосипеді їдеш дуже швидко і відчуваєш повну свободу.

Ми прогулюючись рухаємось до виходу з дворику. Екскурсійна група далеко попереду, і один з організаторів мало не зачиняє ворота перед нами. Прискорюємо крок, і я переживаю, аби дівчина не перечепилася на розбитому асфальті. Із часом я перестаю говорити: отут трохи ліворуч, отут обережно, бордюр. Марина якось відчуває за моїми рухами, де потрібно сповільнитися, де – повернути.

– А ще велопробіг дає комунікацію. Все найкраще в цьому житті, я вважаю, заходить через людей.

На велопробігу використовують велосипеди-тандеми. Попереду їде зрячий пілот, позаду – людина з порушенням зору – штурман. Пілот Олександр обожнює велоспорт, а коли почув, що можна й іншим людям допомогти відчути драйв від поїздки на велосипеді – одразу вирішив узяти участь у велопробігу.

3

– Але буває так, що на емоціях починаєш говорити – дивися, які пейзажі навколо! – і одразу прикушуєш язик, – ділиться Саша.

Він боїться образити. А Світлана з Одеси говорить: це так добре, коли пілоти уважні до неї. Вона хоче слухати про те, що відбувається навколо.

4

– Я в дитинстві дуже активно займалася велосипедом, туризмом, танцями, а у 23 роки втратила зір. Їздила на одиночному велосипеді, з двох боків ішли зрячі хлопці, говорили: лівіше, правіше. Що таке тандем, дізналася лише у 2015 році, під час першого велопробігу. Спочатку було страшно. Коли ти їдеш і бачиш – це одне, коли їдеш і слухаєш – це зовсім інше.

Переходимо вулицю з дозволу озвученого світлофора. «Ух ти, нічого собі!», – хором реагує півгрупи. Женя, що теж приїхав з Одеси, розповідає, що в його місті багато озвучених світлофорів і тактильної плитки.

Він – постійний учасник велопробігу і запевняє: кожен тут знаходить щось своє. Для Жені головне тут – саморозвиток як спортсмена.

5

– У цьому році рельєф місцевості на маршруті рівний, майже нема підйомів, тому навантаження невелике. Це спортивний захід, але не дуже складний, розрахований на людей непідготованих. Минулого року був складніший маршрут, ми їхали з Івано-Франківська в Ужгород через гірські перевали. То було цікаво.

Спортсмен бере участь і у загальних, «неінклюзивних» змаганнях. А у вільний час виїжджає з друзями за місто, теж на велосипедах-тандемах. Кілька разів на місяць товариші долають п’ятдесят кілометрів до коси чи до лісу, відпочивають – і назад.


З Женєю ми говорили довго. Згадали Трасу Здоров’я в Одесі. Я захоплювалася її зручністю, він радів, що її привели до ладу, хоч і зробили коротшою.

– Люди жаліються: ой, в Одесі траси здоров’я вже нема. Але мій приятель, у якого є залишки зору, бігає по ній, орієнтуючись на білу смугу. Я чую, як він біжить, і біжу за ним. І як можна говорити, що зручної траси вже нема, якщо я жодного разу не наштовхнувся на перешкоду?


Якщо ви почули тріск шаблонів у себе в голові – це прекрасно. Ви стаєте частиною інклюзивного суспільства. А тим часом кілька десятків людей – зрячих та незрячих, спортсменів та просто активних – рухаються у напрямку Херсона.

Велопробіг “Бачу! Можу! Допоможу!” відбувається в Україні вже вчетверте. Цього року колона подолає більше тисячі кілометрів з Харкова до Херсона. Інклюзивний пробіг влаштовують ГО «Інститут українських студій» та ГО Fight For Right за підтримки Посольства США в Україні.

Фото: Олександра Ткач

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll Up
Facebook
Instagram