Екскурсія: околиці Соборної площі

Browse By

У Дніпрі мало місць, яких не торкнувся час. У нагірному районі ще збереглося кілька вулиць, де, попри радянську забудову, вціліли і старі будівлі. У нашого екскурсовода Ольги Руденко є пара-трійка історій про них. Точка відліку – Соборна площа, боковий вхід до собору.

мапа

Миля як відлік часу

На площі поруч із Преображенським собором стоїть невеликий кам’яний стовп. Це верстова миля, майже ровесниця тієї частини Дніпра, що постала з міста Катеринослав. Сама миля – ніби свідчення мінливої історії міста.

1

Наприкінці 18 ст. князь Потьомкін хотів збудувати тут другу столицю імперії. Почав навіть за європейською традицією: на горі вирішив побудувати храм, поруч – власний палац і будинки, де жила б знать. Місто, звісно, мало постати на честь Катерини ІІ. Сама імператриця відвідала урочистості із закладкою собору в 1787 році. На згадку про це спорудили пам’ятний знак – милю. Цариця собі поїхала, будівництво храму зупинилося  майже на 40 років. Однак нагірна частина міста потроху залюднювалася. Прогуляємось та подивимось, що ж лишилося від тих часів.

Блукаючі привиди

Спускатися від верстової милі по вулиці Дмитра Донцова трохи сумно. Навколо – тільки сучасні новобудови, що ніяк не пасують до «хрущовок» та занедбаних гаражів. Колись тут стояли дерев’яні будинки, а вулиця звалася Архієрейською – через розташування будинку голови церковної громади. Вже на розі вулиць Дмитра Донцова і Восьмого березня (колись вул. Двірцева) ми нарешті потрапляємо в старовину. Навпроти – садиба Папчинського: два поверхи, чималий цоколь, окремий вхід у кожну квартиру і затишне подвір’я.

1

Будинок звели, щоб здавати в оренду під квартири багатим містянам. Згодом його викупив відомий катеринославець Папчинський і таки здав в оренду, але вчительському інститутові. За кілька років установа переїхала в інше приміщення. А в садибі оселилося кілька дворянських сімей. Жили вони собі, аж поки в місто не увірвалися більшовики… Влада декілька разів змінювалась, а коли Катеринослав таки захопили совєти, в садибі Папчинського оселилися сім’ї НКВС-ників. Кажуть, що не всі жителі маєтку покинули дім з власної волі, декого просто вбили, і тіла викинули з кручі. Вже за кілька днів після перезаселення садиби тут з’явилися привиди. З тих пір пожильці в будинку Папчинського змінювалися мало не щотижня.

В часи Другої світової війни будинок взагалі був пустим. А після війни тут оселилися родини викладачів. Чи зникли привиди, нам з’ясувати не вдалося. Жоден із мешканців будинку не підтвердив їх існування. Можливо, привиди просто перетворилися на домовиків. І їх можна зрозуміти: зараз у колишній садибі Папчинського хоч і занедбаний, але затишний двір з кущами бузку і старенькими лавками. Будинкові пощастило уникнути перепланування, просторі балкони і мансарда залишились при ньому. Тому звідси не хочеться йти.

Залізний Яків і Нестор Махно

Далі один за одним стоять старі дореволюційні будинки.

2

Мені подобається фантазувати, що в одному з них мешкав Яків Должанський – відомий у місті хірург і активіст єврейської громади. Насправді ж його будинок не зберігся. На відміну від слави Должанського: той був богом своєї справи. Шкода, але про хірурга мовчать місцеві джерела. Зате його  згадує в листах і мемуарах чимало простих катеринославців. Насамперед тому, що в часи громадянської війни на початку 20 ст. він переховував у своєму будинку євреїв під час погромів. “Що за нісенітниця, – скажете ви, – як єврей міг переховувати євреїв?”. А річ у тім, що Должанський походив із родини вихрестів, що кількома поколіннями служили в російській армії і вважалися (та й були, по факту хрещення) православними. Під час погромів такі родини виставляли у вікнах ікони, і будинок не чіпали.

А ще з листування нащадків Должанського відома історія про зустріч хірурга і Нестора Махно. Отаманові вдалося захопити місто, але довго зосереджуватись на управлінні він не міг. Через поранення мало не помирала дружина Нестора. Хтось розповів Махнові про чудо-лікаря. Отаман помчав до Должанського, увірвався до кабінету з погрозами та в супроводі свити. Махно вимагав оперувати дружину в його присутності негайно. У випадку відмови погрожував розстрілом Должанському та його родини. Шкода, відповідь хірурга до нас не дійшла. Але Махно вибачився і погодився на умови лікаря: операція без присутності отамана в обмін на недоторканість для родини хірурга та пацієнтів у шпиталі. І Должанський, і отаман дотримали слова.

Махновщина в місті не втрималась. Должанський згодом виїхав з родиною за кордон. Цікаво, що за дозволом він їздив до самого Фелікса Дзержинського в Москву.

Релігія, електрика і фунікулер

Униз до провулку Феодосія Макаревського ще кілька старих будинків – тут у позаминулому сторіччі жили родини священиків. А на початку 19 ст. в одному з них зупинявся полководець Олександр Суворов. Той самий, що прославиться у війні з Наполеоном.

3

А на розі провулку Макаревського і вулиці Донцова колись була  Хрестовоздвиженська церква. Церква діяла аж до 1932 року. Потім священників засудили і стратили, а в храмі розквартирувався відділок НКВС. У Другій світовій будівля церкви вціліла, але служіння не проводились. Містяни потроху розтягали храм на цеглу. Аж доки залишки не знесли 1960 року, щоб побудувати електростанцію.

4

А за вісім років поруч з’явився фунікулер. Дніпряни раділи: тепер на пляж Монастирського острова можна потрапити за якихось 10 хвилин. Майже одразу в роботі канатної дороги почалися проблеми: кабінки часто застрягали і не рухались. Згодом виявилась і причина: знаходились відчайдухи, що стрибали прямо з фунікулера у води Дніпра. А сама машина “сприймала” це як аварію і просто зупинялася. Якось канатна дорога зупинилася посеред дня, а переляканим пасажирам довелося чекати відновлення руху майже три години. Виявилось, що в механізмі зламалася деталь, її заново виготовили на «Південмаші». Канатка працювала аж до 2007 року. Потім якась фірма взяла її в оренду у міської влади. Але використовувати не стала. І тепер кабінки іржавіють, а під фунікулером охочі розпивають спиртні напої.


Гуляючи вулицями Дмитра Донцова, Восьмого березня і провулком Макаревського, ніби потрапляєш у машину часу.

5

Ось – будинок у стилі модерн, там – еклектична садиба Папчинського. І поруч – хрущовки, гаражі, розбита дорога і бродячі пси. На дверях магазинчику в будинку, де колись жили родини священиків, великий напис «Водки и сигарет НЕТНЕТНЕТ». За рогом – цегляна новобудова, на початку якої висить табличка «Переулок Советский», а наприкінці – «Провулок Феодосія Макаревського». Час заплутався на цих вуличках і ніяк не обере напрямок для руху.

Фото: Наре Саргсян, Анна Заікіна

Ще погуляти містом: Екскурсія Монастирським островом

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll Up
Facebook
Instagram