Моя лінь: візок чи переможний човен?

Browse By

Лінь народилася, коли Бог вигнав з Раю Адама і Єву, і їм довелося докладати зусиль, аби задовольняти свої потреби.

Сьогодні лінь різна. Дивлюся на підйом, який потрібно подолати, і не хочу підійматися цим крутим схилом. Як на тренувальну базу потрапляють люди на візку, хто їх сюди підіймає? Чи вони зупиняються біля підніжжя, а потім цілий день шкодують, що полінувалися і опинилася на крок подалі від своєї мрії стати чемпіонами?

Я на базі у Дніпрі, де тренуються українські паралімпійці-веслувальники.

1

Хлопець років шістнадцяти спочатку просто йде на мене, потім раптово повертає і разом з іншими береться за величезний важкий човен, аби винести його на берег.

– Рома повністю сліпий, – чую голос Ірини Людвігівни. – Ромо, лівіше, – хлопець обертається, і я дивлюся в його очі. Повністю відсутній погляд, але я відчуваю: він розуміє, що я тут.

Рома буде у четвірці – це човен, у якому є місце ще для трьох веслувальників.

– Потрібно зчепити зуби, якийсь час перетерпіти. Вони всі живуть тут повноцінним життям. Сліпий Рома тягне ці важкі весла. Йому підіймаєш руку, ногу, повзаєш, показуєш. Ми хочемо зробити цих дітей самостійними, щоб вони, навіть без зору, заходили до зали і кричали: «Де вільний тренажер? Мені зараз потрібен для ніг!». Але цього ще довго не буде – вони часто маніпулюють своїми вадами.

1

Ірина Людвігівна Кириченко говорить не абстрактні речі, які ніби розуміє кожен. Мені 22, а їй було 25, коли зі здорової спортсменки та викладачки вона перетворилася на людину, яка повинна просити провести до туалету. Однією рукою вона чіплялася за поручні, а іншою ‒ за стіну, і так тренувала ноги. Мама постійно повторювала одне й те саме: «Ну навіщо тобі це? Що ти себе мучиш?», а у неї голові не вкладалося, як чемпіонка з біатлону та баскетболістка може припинити рухатися. Вона відчувала себе «потворним інвалідом», якого внутрішньо зневажають усі.

Для реабілітації Ірина, у якої була інвалідність першої групи, прийшла на плавання. Вона знала, що найслабша. Але чекаючи на тренування в холі Медичної академії у прострації, вона спостерігала за людьми без рук чи без ніг. У роздягальні не могла дивитися навколо себе:

– Коли люди з інвалідністю одягнуті, це ще нічого. А коли вони роздягаються, і хтось відстібає протез ноги, хтось – руки, у когось величезний горб, у когось паралізовані ноги… Я пропливала свій кілометр і тікала додому. А вони чаювали, спілкувалися, обговорювали якісь плани.

Дуже багато вкладаючи у ці плани, люди з інвалідністю приходили до басейну щоночі, бо не могли тренуватися вдень. «Навіщо вам басейн? Вам потрібна лікарня», – говорили їм, але, зібравшись, вони все одно приходили і пливли.

1

Із часом Ірина Людвігівна змінила своє ставлення до себе та оточуючих. Жінка стала на ноги після травми хребта, з якою не можна займатися спортом. Зараз вона  – веслувальниця, багаторазова чемпіонка світу та паралімпійських ігор та тренерка.

– Настю, Олеже! Ходімо на тренажери, – гукає тренерка вже не підлітків, а дорослих чоловіка та жінку з протезами.

Фото: Олександра Ткач

Фото: Олександра Ткач

У залі пандусу немає. Усі спортсмени допомагають один одному туди зайти. Радянські тренажери у поганому стані, але люди з інвалідністю щодня тренуються на них.

Як і багато десятиріч тому, взимку у цій залі для опалення використовують дрова. Тренер Микита Ігорович приходить для цього за півтори години до початку тренувань. База веслувальників знаходиться на балансі одного з дніпровських заводів, тому її можна тільки орендувати.

Умови тренувань – ще один виклик для спортсменів. Тут усе старе, облущене, вкрите цвіллю. Добре, що є човни, адже це головне, що має бути на базі веслувальників.

Я здалека спостерігаю, як хлопець з візка пересідає у свій човен (до речі, човни для академічного веслування називаються «Скіфи»). Йому допомагають товариші. У човні він посміхається. Це ледь вловима посмішка людини, яка хвилину тому здійснила своє бажання і радіє цьому. Мені дуже знайоме це відчуття, коли ти знаєш, що знаходишся на своєму місці. Хлопець посміхається. Відверто та напружено. Він десь втретє виходить на воду.

– Це важка робота: руки стираються до крові, з’являються водянки, але їм подобається яскраве життя, тусовка, – пояснює Ірина Людвігівна.

1

Поряд знову проходить Рома, який намагається стати самостійним. Йому та його друзям, які сьогодні тренуються з іншими, точно років по п’ятнадцять-шістнадцять.

– За деяких із цих дітей батьки роблять усе, бо вони народилися «калічками». Згодом таким дітям виповнюється по двадцять років, але вони жодного кроку не можуть зробити без мами. На тренувальній базі ми намагаємося змінити ставлення підлітків до самих себе.

Ще невідомо, чи будуть вони паралімпійцями. Хоча б через міжнародну класифікацію, за якою людину, яка погано бачить або чує, можуть віднести до людей без інвалідності. Не пройшовши цієї класифікації в одному виді спорту, багато спортсменів з інвалідністю переходять до іншого – всюди різні вимоги до участі у змаганнях.

Від Ірини Людвігівни я почула вираз «здоровий інвалід». Для когось він може звучати образливо, але справді, щоб досягти високих спортивних результатів, потрібно мати міцні м’язи, витривале серце.

– У нас на базі ти маєш бути здоровим інвалідом. Вся функціональна система має працювати на найвищому рівні! Погана погода ‒ на воді нікого, тільки паралімпійці. Чому ми виграємо? Бо пашемо, – Ірина Людвігівна пишається спортсменами. Вона впевнена у своїх: вони зможуть, вони не покинуть тренувань.

1

Врешті-решт, вони пристосовуються до всього: до відсутності у Дніпрі пандусів, до необлаштованого метро, до того, що у громадських місцях немає спеціальних туалетів, до байдужості водіїв маршрутних таксі.

І навіть до вироку про постійну першу групу інвалідності та неможливість мати дітей. Усупереч словам лікарів, у чемпіонки світу Ірини Кириченко двоє синів.


Я вже по-іншому дивлюся на шлях униз. Аби вийти з бази, треба подолати вже знайомий схил. Чи лінуюсь я це робити? Ні, бо поряд, як машина, по трасі несеться сповнений жаги до життя хлопець в інвалідному візку.

Фото: Олександра Ткач

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll Up
Facebook
Instagram