Прокачати цінності: про неформальну освіту в Україні

Browse By

Коли традиційна освіта не дає необхідних практичних навичок, українці створюють альтернативні програми. Одна з них, «Інша освіта», має офіси у трьох містах: Києві, Івано-Франківську і Краматорську. Тренерка проекту Каріна Фурса розповіла, що дає неформальна освіта і як за допомогою краудфандингу рятувати українську археологію.


Неформальна освіта – це альтернатива освіті у державних або визнаних державою приватних установах. Зазвичай це короткотривалі курси, майстер-класи, семінари, доступні людям будь-якого віку.


«Інша освіта» має офіси, власне, там, де живе більшість учасників команди. В Івано-Франківську і Краматорську ми проводимо «міські майстерні». Активісти працюють над своїми проектами у двох містах паралельно, а потім зустрічаються і обмінюються досвідом.

Та ми їздимо з тренінгами по всій Україні. «Майстерня сільських ініціатив» діє у різних областях. проводимо тренінги для розвитку критичного мислення «Звичка думати». Під час «Студій живої історії» учасники протягом року реалізують ініціативи, спрямовані на роботу з актуальними історичними питаннями. Серед втілених історичних проектів є документальна вистава про переселенців, відеоісторії греків, що стали жертвами геноциду у Старому Криму, проект «Інтерактивна Вінниця», настільна гра про радянську спадщину.

Фото з FB-сторінки “Майстерні сільських ініціатив”

Фото з FB-сторінки “Франківської майстерні”

Cлідкувати за набором учасників і подаватися на програми “Іншої освіти” можна на FB-сторінці проекту.


У Дніпрі Каріна проводила тренінг з дизайн-мислення для учасників програми Youth-Active-City. Дизайн-мислення ‒ це метод створення послуг та продуктів, у якому найважливіше – орієнтованість на людину. Тобто користь і зручність – це головне. Метод використовується не лише у дизайні, а й у підприємництві, урбаністиці, державному управлінні та інших сферах.


Головна мета наших навчальних програм – не реалізувати проект учасника, а дати практичні навички: взаємодія з людьми в групі, вміння вчитися, аналізувати свої компетенції та своє місце у просторі, розуміння етапів втілення проекту.

Я історик за освітою, і моє хобі – археологія. Коли я тільки вчилася в «Іншій освіті», то працювала над проектом щодо загрози зникнення величезного археологічного комплексу в Запорізькій області. Мамай-Гора – це могильник, нашарування поховань степовиків від неоліту до пізнього Середньовіччя. З тридцяти тисяч квадратних метрів досліджено лише чверть. Берегова лінія руйнується, і багато недослідженого скоро поглине Каховське водосховище. Я хотіла знайти гроші на техніку, аби пришвидшити розкопки, аби люди не копали лопатами.

Фото з FB-сторінки археологічного комплексу “Мамай-Гора”

Тоді у мене не було команди, і проект я не втілила. А минулого року скооперувалася з хлопцем, який теж хотів знайти гроші на цю експедицію. Ми організували краудфандингову кампанію, зібрали близько 150 000 гривень на бульдозер. Цього літа археологи встигли дослідити в 17 разів більше, ніж минулого. Найцікавішою знахідкою було поховання амазонки – скіфської жінки, біля якої знайшли стріли.

Це був мій десятий сезон розкопок, причому найдовший – я півтора місяці жила у степу в наметі зі своєю кішкою.

Той самий бульдозер у дії

Мене тішить, що неформальна освіта в Україні рухається від прокачування навичок до прокачування цінностей. Кілька років тому тренінги на кшталт «ораторське мистецтво за дві години» були страшно популярні. Зараз люди вже не прагнуть робити швидше. Вони бажають глибше опрацювати тему, зрозуміти, чи потрібно це людям, чи правильний підхід.

Років зо чотири тому найбільше заявок на участь в «Іншій освіті» було зі Львова та Києва. Зараз більше заявок з інших міст. У нас рік тому був класний міжнародний обмін у Бучачі. Були учасники з Німечини, Росії та України, вони досліджували трансформації міського простору. Місцеві активісти дуже радо нас приймали, вони були щасливі, що до них хтось приїхав. У Києві часто все по-діловому, бо там таких як ми дуже багато.


Після обміну у Бучачі та Берліні з’явилася збірка методів дослідження міст, яку впорядкувала Каріна і яку тепер можна знайти за посиланням.


Здебільшого неформальна освіта в Україні існує на грантові кошти. Але ми намагаємося заробляти самі за допомогою соціального підприємництва. Заснували івент-агенцію освітніх подій «Інші». Зароблені на організації заходів гроші ідуть на «Іншу освіту».

Мій друг відкрив магазин чаю і кави «Гості», і 80% доходу віддає на соціальні проекти у Краматорську.

Іще одна тренерка «Іншої освіти» відкрила з чоловіком столярну майстерню, дохід з якої йде на розвиток програми у Донецькій області.

Не завжди зароблені гроші співвідносяться з тим, що можна отримати від грантів, але гранти тимчасові, а підприємство приносить стабільність.


Розмова з Каріною Фурсою пройшла в рамках першого модулю проекту Youth-Active-City.  П’ятдесят студентів слухають лекції украінських та зарубіжних експертів, беруть участь у воркшопах і вчаться працювати з міським середовищем. Організатори – ГО Kultura Medialna – робили у нашому місті фестиваль сучасного мистецтва «Конструкція» і Сцену : Stage у парку Шевченка.

Інші лектори проекту також ділилися своїм досвідом:

Как менять что-то в городе, если ты не чиновник (ОО «Городские реформы», Харьков)

Кто меняет внешний вид города (Тарас Кайдан, журнал «Хмарочос», Киев)

Где брать данные для собственного проекта (Мария Грищенко, CEDOS, Киев)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll Up
Facebook
Instagram